Все почалося з книги.
Ми тримали в руках «58-ма. Невилучене»—унікальне видання журналісток «Нової Газети» Анни Артем’євої та Олени Рачової. У ньому зібрані історії колишніх ув’язнених та охоронців сталінського ГУЛАГу, їхні портрети та фотографії особистих речей із таборів. 64 долі. 64 свідчення страшної епохи, розказані часто вперше і, найімовірніше, востаннє (адже героям книги було від 80 до 103 років).
Покоління наших дідів, розділене колючим дротом, об’єднане неволею, бідністю, голодом і страхом.
Так народилася ідея проекту «ГУЛАГ. Свідки»—спроби перенести книгу «58-ма. Невилучене» на екран і розповісти ці історії. У цій книзі вперше під однією обкладинкою зустрілися країна, що сиділа, і країна, що охороняла її.
Ми також зрозуміли, що навіть у благополучній Канаді живуть люди, для яких слова ГУЛАГ, арешт, табір, заслання досі викликають пекучий біль втрат, відчуття несправедливості та страху. Вони пронесли цю пам’ять через усе життя, а в еміграції дбайливо зберігають вицвілі фотографії, листи, довідки про реабілітацію—все, що хоча б якось пов’язане з пам’яттю про давно загиблих близьких.
Людська пам’ять влаштована так, що трагедія з часом стирається, біль зменшується. Людина не може жити з незагойною душевною травмою. Тому ті, хто пройшов ГУЛАГ, часто не хочуть згадувати про табори.
Але ми живемо в історичний момент, коли тема людської свободи, приниження, гідності та страху знову стає актуальною.
Був ГУЛАГ, але не було Покаяння.
І невипадково сьогодні в Росії знову стали можливими заборони, доноси, сталінські строки. І навіть війна в Україні—злочинна і нічим не виправдана.
Ми вирішили пройти шлях, який випав майже кожному, хто опинився в ГУЛАГу: арешт, допит, етап, життя в таборі—і, якщо пощастило, зустріч зі свободою.
Історії, про які воліють мовчати, повинні бути розказані.
#ГУЛАГСвідки #ДокументальнийПроєкт #ІсторіяГУЛАГу #СталінськіРепресії #Пам’ять #58маНевилучене #АннаАртем’єва #ОленаРачова #Ольга Антімоні #ГрегоріАнтімоні #ECGProductions
