Ми продовжуємо роботу над проектом «ГУЛАГ. Свідки», записуючи інтерв’ю з тими, чиї родини пережили сталінські репресії.
Історія Іди Щупак – лише одна з багатьох. Її батько, патріот своєї країни, був засуджений за 58-ю статтею і провів роки в таборах. Позбавлений волі, він вижив лише завдяки своєму ремеслу – шити шкіряні пальта для начальства. Після звільнення він довго не міг повернутися до нормального життя, а його родина боялася навіть згадувати про нього.
Крізь роки та країни Іда пронесла безцінну реліквію – портрет, створений табірним художником за її дитячою фотографією. У в’язнів не було полотна – портрет був намальований на фанері, єдиному доступному матеріалі. Художник додав деталі, яких не було на оригінальній фотографії – замість звичайного фону він зобразив Іду серед дерев, наче вона стоїть у сибірському лісі, куди доля закинула її сім’ю. Він підписав картину: «Дорогій донечці Ідочці, від улюбленого татка. Місто Углич» – але Іда згодом замалювала частину напису, щоб приховати, де перебував її батько.
Цей портрет супроводжував її все життя. Він пройшов з її сім’єю шлях від табору до Бобруйська, потім до Запоріжжя, а після еміграції – до Канади. Сьогодні картина зберігається у Торонто як символ пам’яті про зламані долі та людей, які витримали жахи репресій.
Якщо у вашій родині є подібні історії, ми будемо раді почути їх і зберегти пам’ять про тих, чиї голоси не повинні бути забуті.
#ГУЛАГСвідки #ІсторіяГУЛАГу #СталінськіРепресії #ДокументальнийПроєкт #58НеВилучене #Пам’ять #ECGProductions #OlgaAntimony #GregoryAntimony
