Десята серія проєкту «ГУЛАГ. Свідки» присвячена етапу — одному з найстрашніших випробувань для в’язнів радянських таборів.
Етап був не просто дорогою в ГУЛАГ, а першим колом пекла. Ув’язнених перевозили у товарних вагонах, призначених для худоби, по 30-40 осіб у кожному. Дні та тижні без води, їжі та повітря перетворювали людей на живі тіні. Жахлива антисанітарія, нестерпна спека або лютий холод, хвороби та смерть — усе це стало невід’ємною частиною етапу. Багато хто помирав у дорозі, а їхні тіла просто викидали на станціях.
Історія Іди Варпаховської — одна з тисяч. Її заарештували на вулиці, обіцяючи, що це лише допит. Вдома залишився маленький син, якого вона не побачить наступні 16 років. Суд був формальністю — її засудили до 8 років таборів. Уже через кілька днів вона опинилася у переповненій камері, а згодом — у вагоні, де панувала задушлива задуха та нестерпна спрага.
Тих, кого везли на Колиму, чекало ще одне випробування — морська переправа. Пароплави, що перевозили ув’язнених, маскували під звичайні цивільні судна. Тут відбувалися масові зґвалтування, відомі як «колимський трамвай», після яких тіла жінок просто скидали за борт.
Етап був спроєктований так, щоб зламати людину ще до прибуття в табір. Він позбавляв свободи, гідності та надії. «Смерть уже не здавалася страшною. Страшнішою була сама реальність», — писала Євгенія Гінзбург.
#ГУЛАГСвідки #ІсторіяГУЛАГу #СталінськіРепресії #ДокументальнийПроєкт #Етап #ECGProductions #58маНевилучене
