УКРАЇНСЬКА ОПЕРА https://ecgproductions.ca/ukrainianopera On the waves of Ukrainian music Mon, 13 Feb 2023 19:08:30 +0000 uk hourly 1 https://wordpress.org/?v=5.5.15 https://ecgproductions.ca/ukrainianopera/wp-content/uploads/2020/10/cropped-Cossack-NEW_flipped-32x32.png УКРАЇНСЬКА ОПЕРА https://ecgproductions.ca/ukrainianopera 32 32 Український Паганіні https://ecgproductions.ca/ukrainianopera/impovniuvachi/ukrainskyj-pahanini/ Mon, 25 Apr 2022 20:09:04 +0000 http://ecgproductions.ca/ukrainianopera/?p=4679
Василій Попадюк  – український скрипаль, якого називають «українським Паганіні», піаніст.
Уміє грати на 15 музичних інструментах, а кожен з музикантів гурту теж грає на кількох музичних інструментах. Має композиторський талант. Концерти віртуоза збирають численну аудиторію 150—200 разів на рік. Часто виступає в Україні. Заслужений артист України (з 2009).

]]>
Я піду в далекі гори https://ecgproductions.ca/ukrainianopera/pisni/ia-pidu-v-daleki-hory/ Mon, 25 Apr 2022 17:32:28 +0000 http://ecgproductions.ca/ukrainianopera/?p=4676

Пісня Володимира Івасюка, яка стала однією з найвідоміших його пісень. Володимир Івасюк написав музику восени 1968-го року, а слова взимку 1969-го року.
Початкова назва пісні була «Мила моя» та мала відмінності у тексті.

Пісню виконує заслужена артистка України Мирослава Солов’яненко.

]]>
Знімальна група під час фільмування відео на українську народну пісню “Ой у вишневому саду” https://ecgproductions.ca/ukrainianopera/za-lashtunkamy/znimalna-hrupa-pid-chas-filmuvannia-video-na-urkainsku-narodnu-pisniu-oj-u-vyshnevomu-sadu/ Fri, 22 Apr 2022 16:57:43 +0000 http://ecgproductions.ca/ukrainianopera/?p=4672

]]>
НА ХВИЛЯХ УКРАЇНСЬКОЇ МУЗИКИ – ПРЕМ’ЄРА https://ecgproductions.ca/ukrainianopera/podii/na-khvyliakh-ukrainskoi-muzyky-prem-iera/ Thu, 10 Mar 2022 19:00:46 +0000 http://ecgproductions.ca/ukrainianopera/?p=4695 Прем’єра фільму буде показана на каналі FTV 17 квітня 2022 року о 19 годині.

]]>
Запорожець за Дунаєм https://ecgproductions.ca/ukrainianopera/opera/zaporozhec-za-dunaiem/ Fri, 04 Sep 2020 05:46:32 +0000 http://ecgproductions.ca/ukrainianopera/?p=4619

«Запорожець за Дунаєм» – одна із найперших опер на україномовне лібрето, автором якої був Семен Степанович Гулак-Артемовький, український композитор, співак, баритон (бас-баритон) та драматург.

Комічна опера «Запорожець за Дунаєм» була написана в 1861 році, а вже 14 квітня 1863 року відбулася прем’єра у Маріїнському театрі у Петербурзі. Опера мала настільки великий успіх, що в 1864-1865 роках її постановки були в Москві у Великому театрі. У обох виставах Семен Гулак-Артемовський виконував одну із головних ролей, роль Карася (баритон, за сценічною практикою бас).

Історичною основою для створення сюжету опери слугували події, які відбувалися після знищення Запорозької Січі російськими військами у 1775 році та втеча частини запорожців до Османської імперії. Там османський уряд намагався використати козаків як воєнну силу проти України. У 1828 році частина запорожців разом із отаманом Йосипом Гладким повернулися в Російську імперію. Після цього була знищена Задунайська Січ, козацьке військове формування на території Османської імперії. Ці події автор переніс у 18 століття, вивевши на сцену український народ, його побут та пісню. Гулак-Артемовсткий прагнув привернути увагу слухача до рідних йому образів, показати любов українців до Батьківщини, а не висвітлити трагічні історичні події.

У 1863 році відбулося польське повстання. Імператорський уряд під враження ввів цензурну заборону на будь-які прояви національних культур, в тому числі і на розвиток української драматургії та театру. Протягом 20 років «Запорожець за Дунаєм» ставився лише в аматорських театрах. І лише 11 липня 1884 року відома опера була виконана українською трупою у Ростові-на-Дону.

У радянські часи «Запорожець за Дунаєм» набирає більшої популярності. Оперу ставлять у Києві (з 1934), Харкові (1926, 1938), Дніпропетровську (1940), Алма-Аті (1941), Єкатеринбурзі (1942), Баку (1944), Кишиніві (1946), Новосибірську (1946, 1954), Мінську (1951), Душанбе (1953), Таллінні (1954), Вільнюсі (1955) та інших містах світу.

На сьогодні комедійна опера Семена Гулак-Артемовського «Запорожець за Дунаєм» залишається однією із найпопулярніших українських опер – її ставлять не лише в Україні, але і в оперних театрах світу.

За мотивами опери «Запорожець за Дунаєм» було знято два однойменні фільми (1953 рік, режисер Василь Лапокниш; 2007 рік, режисер Микола Засєєв-Руденко).

]]>
Наталка Полтавка https://ecgproductions.ca/ukrainianopera/opera/natalka-poltavka/ Fri, 04 Sep 2020 05:36:57 +0000 http://ecgproductions.ca/ukrainianopera/?p=4613

«Наталка Полтавка» – одна із найпопулярніших українських опер, написана Миколою Лисенко за мотивами однойменного твору Івана Котляревського.
Опера «Наталка Полтавка» – це історія кохання та вірності в трьох актах.
Події відбуваються на початку 19 століття у невеликому селі на березі річки Ворскли, біля Полтави. Дійові особи опери: Наталка (сопрано), її мати Горпина Терпилиха (сопрано, меццо-сопрано), Петро (тенор), возний Тетерваковський (тенор), сільський виборний Макогоненко (бас), Микола (баритон).
Завдяки фольклорним пісням розкривається український національний побут та традиції. Ключові пісні Наталки «Віють вітри», «Ой я дівчина-полтавка», Возного «Ой, під вишнею», Петра «Ой, не шуми луже», «У сусіда хата біла» та інші стали символом української культури та виконуються у всьому світі.

Перша відома спроба адаптації п’єси була опублікована у 1833 році. Одночасно в 30-х роках у Москві відбулася постановка опери із Михайлом Щепкіним у ролі Виборного, під аранжировку Гур’янова.

Микола Лисенко почав працювати над оперою в 1864 році, а у 1889 році вийшла його остаточна версія твору. Лисенко подовжив оригінальні пісні з п’єси, написав оркестрові супроводи до народних пісень та танців у виставі та створив фонову музику до деяких частин. Пісні перетворив на арії, додав увертюру та музичні антракти. Хоча версію Лисенка зазвичай відносять до опери, вона більше схожа на оперу-комік, оскільки містить чимало діалогів.

Опісля були зроблені спроби перетворити твір на «велику оперу» з дописаною музикою Володимира Йориша, але вони не мали успіху. Згодом Київська державна опера повернулася до оригінальної версії Лисенка.

Прем’єра опери «Наталка Полтавка» Лисенка відбулася у 1889 році в Одеському театрі. Виконавцем ролі Миколи був Федір Стравінський, батько композитора Ігоря Стравінського.

Українська державна опера ставить «Наталку Полтавку» із 1925 року, а Оперна студія Київської консерваторії – із часів Другої світової війни.
У цей період у постановках брали участь провідні українські співаки, зокрема Михайло Щепкін, Марко Кропивницький, Панас Саксаганський, Марія Заньковецька, Іван Паторжинський, Марія Литвиненко-Вольгемут та Оксана Петрусенко.

У 2007 році в Київській опері був створений варіант опери «Наталка Полтавка» з оркестром із українськими народними інструментами. Ця версія отримала високу оцінку.

]]>
Леся Українка https://ecgproductions.ca/ukrainianopera/biografii/lesya-ukrainka/ Fri, 04 Sep 2020 05:23:03 +0000 http://ecgproductions.ca/ukrainianopera/?p=4606

Леся Українка – одна із найвідоміших жінок України, видатна українська письменниця, перекладач, фольклорист, культурний та громадський діяч.
Леся Українка, справжнє ім’я якої Лариса Петрівна Косач-Квітка, народилася 13 лютого 1871 року у місті Звягель (зараз Новоград-Волинський). Мати, Ольга Драгоманова-Косач, дворянка за походженням, видала альманах «Перший вінок», була учасницею українського жіночого руху та письменницею. Вона писала під псевдонімом Олена Пчілка. Батько, Петро Косач, був юристом, дійсним статським радником, меценатом та пошановувачам літератури і живопису.

Дитячі роки Лесі (так її називали вдома, а пізніше стало її псевдонімом) пройшли на Волині серед письменників, художників та музикантів, які були частими гостями у будинку Косачів. Леся Українка та її старший брат Михайло навчалися у приватних вчителів і вже у 4 роки Леся вміла читати, у 6 – вишивати, у 7 – грати на роялі, у 8 – почала писати вірші, а у 12 – публікувалася у журналах.

Коли Лесі було 6 років, народилася сестра Оля, яка згодом стала її хорошою подругою.
У березні 1879 року заарештували Лесину тітку Олену Антонівну Косач за участь у замаху на шефа жандармів Дрентельна, а потім відправили у заслання. Леся вражена звісткою, у кінці 1879 року – на початку 1880 року пише свою першу поезію «Надія».
6 січня 1881 року під час святкування Водохреща у Лесі з’явилася застуда, що згодом переросла у тяжку хворобу. Влітку 1883 року у дівчини діагностували туберкульоз кісток, а у жовтні професор Олександр Рінек прооперував Лесі ліву руку, видаливши уражені кістки.
Починаючи з 1884 року, Леся Українка активно пише вірші та публікується в часописах «Зоря», «Дзвінок», «Літературно-Науковий Вісник». Цього ж року з’явився псевдонім «Леся Українка».
18 січня 1901 року Леся Українка, доглядаючи хворого Сергія Мержинського, з яким у неї були стосунки, за одну ніч написала поему «Одержима».
7 серпня 1907 році Леся Українка вийшла заміж за Климента Квітку, з яким прожила 6 років до самої смерті. Шлюб було оформлено у церкві Вознесіння Господнього на Деміївці у Києві.

Подружжя часто переїжджає – спершу живуть у Києві, потім у Ялті та у різних містах Грузії. В цей час Леся Українка плідно працює над «Айша та Мухаммед», «Кассандра», «На руїнах», «За горою блискавиці», «У пущі», «Руфін і Прісцілла».
Леся була високоосвіченою жінкою, про що свідчить той факт, що у 19 років вона написала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів», який був надрукований в Катеринославі у 1918 році.
Леся Українка займалася перекладами, оскільки володіла багатьма мовами, а саме українською, російською, польською, болгарською, англійською, німецькою, французькою, італійською, давньогрецькою та латинню, а також вивчала грузинську, шведську та іспанську.
Поетеса з раннього віку багато подорожувала. Поїздки на лікування до Німеччини, Австро-Угорщини, Італії, Єгипту, часті перебування на Полтавщині, Одещині, у Криму та на Кавказі залишили великий відбиток у формуванні Лесиного світогляду.
На початку липня 1913 року хвороба туберкульозу нирок загострилася, погіршуючи стан поетеси. У віці 42 років, виснажена хворобою, Леся Українка померла. Це сталося 19 липня 1913 року в Сурамі, Грузія. Похована видатна українська поетеса на Байковому кладовищі у Києві.

]]>
Тарас Шевченко https://ecgproductions.ca/ukrainianopera/biografii/taras-shevchenko/ Fri, 04 Sep 2020 04:16:41 +0000 http://ecgproductions.ca/ukrainianopera/?p=4594

Тарас Шевченко – видатний український письменник та талановитий художник, громадський та політичний діяч, автор збірок віршів, поем, балад та понад тисяч картин.
Класик української літератури є національним героєм та символом України, де в його честь названо більше, ніж 160 населених пункта.
Тарас Григорович Шевченко народився 8 березня 1814 року в невеликому селі Моринці, Черкаської області, у багатодітній сім’ї селян-кріпаків.
Дитячі роки юного таланта пройшли в селі Кирилівка (зараз село носить назву Шевченкове), куди сім‘я переїхала в 1816 році. Цікавість до поезії та малювання у Тараса проявлялася змалечку – у 8 років він почав займатися грамотою з місцевим дяком Совгирею. Саме тоді і намалював одну із своїх перших картин «Коні й Солдати», які, на жаль, не збереглися.
У 1823 році від тяжкої праці та голоду померла мати Тараса Катерина. Того ж року батько одружився із Оксаною Терещенко, удовою із трьома дітьми.

У 1825 році від тяжкої праці на панщині помер і батько Тараса Григорій. Після його смерті мачуха зі своїми трьома дітьми повернулася до села Моринці, а Тарас пішов у найми. Спочатку хлопець наймитував у дяка Петра Богорського, продовжуючи навчання грамоті, а згодом перейшов до диякона Єфрема, де почав вчитися малярству.
Коли Тарасу було 14 років, його зробили дворовим слугою поміщика Павла Енгельгардта у вільшанському маєтку. Саме тоді у Вільні, імовірно Шевченко відвідував лекції малювання професора Йонаса Рустемаса у Віленському університеті. У 1831 році Павло Енгельгардт узяв Тараса із собою до Петербургу, де віддав його на навчання до живописця Василя Ширяєва на чотири роки. У ці роки юний поет уперше почав писати вірші та узяв участь у розписі Большого театру, як підмайстер-рисувальник, створивши композицію «Александр Македонський виявляє довіру своєму лікареві Філіппу».

25 квітня 1838 року Шевченку видали відпускну – Карл Брюллов та Васить Жуковський викупили юного митця з кріпацтва.
Після викупу Шевченко став студентом Петербурзької академії мистецтв, де вивчав живопис та твори різних письменників.
Наприкінці 1839 року Шевченко захворів на тиф. Не зважаючи на хворобу, письменник продовжував плідно працювати і вже у 1840 році за сприяння Євгена Грибінки та на кошти Петра Мартоса уперше видав «Кобзар». До збірки ввійшли вісім творів: «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч» та «Думи мої». Окремими виданнями були видані поеми «Гайдамаки» у 1841 році та «Гамалія» у 1844 році.

У 1842 році Шевченко намалював картину «Катерина», використавши сюжет однойменної поеми 1839 року. Саме ця картина стала однією із найвідоміших творів українського живопису.
У 1843 році Шевченко відправився в Україну, де написав вірш «Розрита могила», в якому висловив осуд поневолення українського народу Російською імперією.
30 жовтня 1844 року Петербурзький комітет Товариства заохочення художників надав Шевченку грошову допомогу для видання серії малюнків «Живописна Україна». Перші 6 гравюр («У Києві», «Видубецький монастир у Києві», «Судна рада», «Старости», «Казка», «Дари в Чигирині») вийшли друком того ж року під назвою «Чигиринський Кобзар».
1844 році вийшов передрук «Кобзаря», куди було додано поему «Гайдамаки». Того ж року письменник написав «Сон» («У всякого своя доля»).
У 1845 році Шевченко відправився у свою другу подорож Україною, де написав «Іван Гус» («Єретик»), «Великий льох», «Наймичка», «Сліпий», «Кавказ», «І мертвим, і живим…», «Холодний яр», «Давидові псалми», «Заповіт», «Лілея», «Русалка».
У квітні 1846 року Шевченко вступив у Кирило-Мефодіївське братство, арешти якого почалися у 1847 році. 5 квітня 1847 року Шевченка заарештували, відібравши збірку «Три літа», й відправили під конвоєм до Петербурга, де ув’язнили його в казематі Третього відділу імператорської канцелярії. Перебуваючи за ґратами, Шевченко написав вірші «Садок вишневий коло хати…» та «Мені однаково…». Згодом письменника відправили в Оренбурзький окремий корпус із забороною писати й малювати. Там Шевченко таємно написав поеми «Княжна», «Варнак», «Іржавець», «Чернець», «Москалева криниця» та багато поезій. В Орській фортеці митець захворів на ревматизм.
У 1848 році Шевченко, беручи участь в Аральській експедиції, написав поеми «Царі», «Титарівна», «Марина», «Сотник» і понад 70 поезій.

У квітні 1850 року Шевченка заарештували вдруге й відправили до Новопетровського укріплення на півострові Мангишлак, де він пробув 7 років. Там не тільки потай продовжив малярську й літературну творчість, а й почав вправи в скульптурі. Під час заслання Шевченко почав писати російською мовою повісті з українською тематикою («Наймичка», «Варнак», «Княгиня», «Музыкант», «Художник», «Несчастный», «Близнецы»).

1857 року Шевченка звільнили із заслання.
Влітку 1859 року Шевченко відправився в Україну, де його заарештували втретє та зобов’язали повернутися до Петербурга.
Того ж року була написана поема «Марія», вершина творчості поета після заслання.
У Петербурзі митець вирішив зайнятися гравюрою і 2 вересня 1860 року рада Імператорської академії мистецтв визнала Тараса Шевченка академіком гравюри.
10 березня 1861 року Тарас Шевченко помер від наростаючої водянки. «Чи не покинуть нам, небого» – останній вірш поета.
Письменника було поховано спочатку на Смоленському православному кладовищі в Петербурзі, а потім у квітні того ж року перевезено в Україну й перепоховано на Чернечій горі біля Канева.

]]>